Ми звикли говорити про жіночу красу. А що несе жінкам чоловіча краса? Як вона впливає на їх впевненість в собі, відносини з оточуючими людьми, на їх настрій і світовідчуття? Що відчуває жінка, поруч з якою знаходиться красивий чоловік - гордість, або більше все ж - побоювання з приводу того, що на нього можуть претендувати інші цінительки чоловічої краси?
Інформаційний портал "Жіночий погляд" вирішив дізнатися ставлення росіянок до привабливим представникам сильної половини людства, запитавши їх: красивий чоловік для жінки - це радість чи покарання?
Як показують відповіді учасниць нашого опитування, більшість з них (51, 1%) все ж вважають красивого чоловіка швидше головним болем для жінки, в силу того, що постійно перебувають бажаючі його вкрасти. Однак, досить великий відсоток жінок (48, 9%) вважає красивого чоловіка причиною для радості і гордості, а також приводом для заздрості оточуючих.
Як бачимо, учасниці опитування розділилися на дві майже рівні групи, що мають діаметрально протилежну думку щодо порушеної теми. Жінки, які висловили негативну думку з приводу гарного чоловіка як супутника життя, наводили різні аргументи.
Наприклад, одна з учасниць опитування вважає, що гарний чоловік може тільки принести жінці зайві проблеми і невпевненість у вірності супутника. Як вона зауважила, що "... краще, якщо обидва будуть красиві... і зовні і внутрішньо".
Інша респондентка сказала, що бути красивою і залучати до себе увага повинна, безумовно, жінка. Але справа тут зовсім не в душевних терзаннях з приводу можливої зради партнера, який має гарну зовнішність, а в тому, як жінка сама ставиться до себе. Якщо вона спочатку не впевнена в своїй жіночій привабливості, то, навіть якщо з нею буде менш красивий чоловік, то вона буде весь час думати, що його заберуть", а це, швидше за все, закінчиться тим, що він їй правда почне змінювати.
Свої аргументи і у прихильниць чоловічої краси. Наприклад, "гарний чоловік - значить буде гарне потомство". Одна з учасниць опитування сказала, що, "чим багатший чоловік, тим красивіше". Однак, таке ставлення до чоловічої краси є швидше винятком.
Ось такими були результати опитування про чоловічу красу, в якому взяли участь 1839 жінок у віці 20-38 років, які проживають у 119 містах Росії.
І у галасливого мегаполісу, і у маленького міста є свої переваги і недоліки, як втім і у життя в селі. Але у більшості людей сьогодні є вибір: можна народитися в невеликому селі, а жити в столиці; або ж, навпаки, - перебратися з Москви або Санкт-Петербурга в маленьке провінційне містечко, скориставшись, наприклад, радою Йосипа Бродського: «Якщо випало в імперії народитися, краще жити в провінції біля моря...» Портал «Жіноча думка» провів опитування з метою з'ясувати, що думають жителі великих і малих міст Росії з цього питання.
На питання: «Де ви хотіли б жити? » тільки 36, 6% мешканців столичних міст – Москви і Санкт-Петербурга відповіли, - в мегаполісі. У невеликому містечку побажало виявитися 37, 4% опитаних, а 26 % столичних респондентів хочуть стати сільськими жителями... Таким чином, понад 63% жителів двох столиць не відчувають задоволення від проживання в них.
Мегаполіс приваблює вируючим в ньому потоком життя. Для тих, кому подобається велелюддя і стрімкий плин часу, вир нескінченних подій в оточенні призовних рекламних вивісок, сяючих вогнів вітрин і нічних клубів, великі міста-мільйонники підійдуть ідеально. Навіть такі недоліки, як вічний зміг, пробки на дорогах, велика кількість приїжджих, забитий до відмови громадський транспорт – їм не перешкода.
У мегаполісах легше заробляти на життя, хоч вона тут і дорожче, але й можливостей для пошуку роботи і розваг тут теж більше. У столичних містах культурне життя б'є ключем: «Кожну вільну хвилину насолоджуюся культурним життям, можливої лише у великому місті з багатим вибором музеїв, театрів, концертних майданчиків і іншим»...
У маленького міста теж є свої принади, особливо оцінять їх люди, які воліють мирний спокій і плавне протягом життя. А якщо поруч присутня природа у вигляді красивих набережних, зелених парків, скверів і різнокольорових клумб, а не лише велика кількість будівель з скла і бетону, то життя в такому місті стає ще більш привабливою...
Чому ж люди вибирають маленькі міста? «В селі зовсім тухло, в мегаполісі дуже важко жити. Метушні багато, живеш, не помічаючи життя... Тому... маленьке місто», - ось одна з думок учасниць голосування...
Може, тому жителі невеликих містечок і не поспішають селитися в мегаполісах, вважаючи за краще приїжджати туди з культурною програмою на вихідних і за хорошими заробітками? Хоча, говорячи про невеликому місті, кожен тримає в умі свої цифри. Для кого-то «невеликим» вважається містечко з населенням 30-200 тис. осіб, а для кого-то 400 тис.-1 млн. мешканців - це і є показники невеликого міста...
За даними того ж соц. опитування, жителі «маленьких» міст так само не тяжіють до бурхливого столичного життя. Залишитися на місці бажають 42, 7% опитаних, 29, 1% хотіли б оселитися в селі і лише 28, 2% мріють про великому місті.
Що стосується сільського життя, то тут не все так просто. Хтось вважає, що «в селі складно жити. Ну, там своє господарство і все таке»; «Тільки не село, побувала там, дякую, від такої роботи можна ноги протягнути, живу в невеликому місті, а мріяла б жити в мегаполісі, але на жаль це тільки мрії». А хтось, навпаки, мріє про своєму будиночку в селі, з садом, поруч з лісом та річкою... і непогано, якщо б ця «село» була де-небудь в столичному передмісті. Адже при слові "село" в уяві одних виникає щось «а-ля колгосп», а інші уявляють собі елітне котеджне селище, з усіма витікаючими...
Одним з найкращих варіантів, схоже, визнаний був наступний: добре б жити «в маленькому місті, але щоб до мегаполісу було менше години їзди». Дійсно, при наявності власного автомобіля цей варіант стає самим оптимальним: «Живу і волію жити в маленькому місті. Спокійно, тихо і затишно там. До великого міста півтори години їзди».
Ось, мабуть, теж не найгірший варіант: «Для заробляння грошей, безумовно, краще підходить мегаполіс. А от для душі, ну скажімо, до пенсії - хочу будиночок біля моря і теплий клімат».
Таким чином, для життя багато учасниці опитування вибирають маленький місто або приватний будинок в передмісті, щоб жити на свіжому повітрі, в оточенні чудової природи, а для роботи - велике місто...
В опитуванні взяли участь 1276 жителів Москви і Санкт-Петербурга, а також 1827 респондентів з 85 міст Росії.
Традиційно в сім'ї її роль глави офіційно належала чоловікові - здобувача і захиснику. Народна мудрість говорить, що "чоловік – це голова, а жінка – шия", яка повертає голову в потрібну їй бік. Але часи змінюються. Хто ж є головним в середньостатистичній російській сім'ї? Портал «Жіночий погляд» вирішив дізнатися, що думає про це прекрасна половина людства...
Як з'ясувалося, чоловіка главою сім'ї визнає тільки 19, 3% опитаних жінок. Приверженки патріархату воліють віддати керівну роль чоловікам. Але сильний чоловік, що виріс у традиційній сім'ї, здатний взяти на себе складні рішення і нести весь тягар відповідальності, стає сьогодні рідкісним винятком...
Може бути, тому все більше сучасних жінок (21, 6%) головними вважають себе: «Я - незаперечний лідер у сім'ї. Так повелося спочатку»... «Передбачалося рівноправність, але вийшло, що головне я, коли на мене поступово звісили вирішення всіх питань і проблем», - пишуть учасниці голосування...
Багатьох дам зовсім не лякає взяття на себе горезвісної відповідальності і цілого воза проблем: «Я, я, я і тільки я вирішую, що і як краще зробити для нашого сімейного благополуччя, але до порад чоловіка прислухаюся теж, ніколи не критикую і не утискаю його точку зору. Він теж буває прав у багатьох сімейних, та й не тільки сімейних справах... всіх все влаштовує, інакше б давно вже не жили б разом». Дійсно, головне, щоб чоловік не відчував себе ущемленим в такій ситуації, і в родині панувала повна гармонія.
Деякі жінки проектують модель відносин своїх батьків на власну сім'ю: «Я й сама виховувалася в такий же родині... мама у мене теж була главою сім'ї. І також остаточне рішення всіх проблем залишалося тільки за нею». До речі, в сім'ях, де велика роль старшого покоління, батьків вважає головними 5, 7% учасниць опитування...
... «У нас все так, як і повинно бути: чоловік упевнений, що це він господар в хаті, я поддакиваю, але всі важливі рішення та не дуже важливі - за мною», - кажуть мудрі жінки. І така модель взаємин дуже сприятлива для них: володіючи владою в сім'ї, вони не обмежені у своїй свободі; відчувають себе повноправними господинями, але дають своїм чоловікам зрозуміти, що вирішальна роль належить їм. Тим самим, одночасно, вони не обмежують чоловічого достоїнства своїх партнерів і користуються практично необмеженою владою...
В тому, що в їхній родині панує рівноправність, впевнені 53, 4% респонденток: «Особисто у мене вдома рівноправність, і я вважаю, що так живеться краще, підкаблучників не зовсім поважаю, також, як і подкаблучниц». Якщо обоє люди розумні, вони обмірковують і розподіляють сімейні обов'язки. Але часто виникає ситуація, коли від свого партнера починають чекати самопожертви, і тоді жінка сама вирішує повернутися до патріархального укладу, або чоловік змушений прийняти чільну роль дружини. Психологами, як не дивно, вже доведено, що сім'ї, в яких немає рівноправності, є найбільш довговічними і щасливими...
Проголосувало 1880 осіб у віці 20 - 38 років з 126 міст Росії.
